У світлі подій, що відбуваються в Україні та навколо неї, спортивні інституції змушені були переглянути свої підходи до участі російських спортсменів у міжнародних змаганнях. Одним із найяскравіших прикладів цієї ситуації є справа російського борця Абдулрашида Садулаєва, який звернувся до Спортивного арбітражного суду (CAS) з позовом проти Міжнародного олімпійського комітету (МОК). Підставою для цього стали сумніви у визнанні його "нейтральним" спортсменом, що дало поштовх для більш глибокого розслідування процесу прийняття рішень МОК щодо участі росіян у міжнародних змаганнях. Справа Садулаєва не тільки привертає увагу до особистої ситуації конкретного атлета, але й відкриває важливе питання про те, наскільки глибоко спортивні організації можуть і повинні перевіряти політичні погляди та дії своїх учасників.

Нейтральність чи замаскована підтримка агресії?

Ситуація з участю російських спортсменів у міжнародних змаганнях після початку війни в Україні стала предметом серйозних обговорень у спортивному світі. МОК дозволив деяким російським атлетам виступати під нейтральним статусом, але це не стало панацеєю від політичних спекуляцій. Спортивні організації були змушені розробити нові механізми для перевірки того, наскільки "нейтральними" є ці спортсмени. Саме в цьому контексті важливо розглянути рішення Спортивного арбітражного суду (CAS), яке стосувалося російського борця Абдулрашида Садулаєва.

За інформацією, що з'явилася в публічних джерелах, МОК вирішив не визнати Садулаєва нейтральним атлетом, посилаючись на серйозні порушення, які були виявлені в процесі перевірки його зв'язків з організаціями, що підтримують агресію Росії в Україні. Зокрема, одним із таких порушень стала приналежність борця до спортивного клубу «Динамо», який пов'язаний з російським Міністерством внутрішніх справ. Більш того, за даними зовнішнього експерта Sportradar, Садулаєв активно підтримував агресивну політику Росії.

Спортивний слід війну

Згідно з інформацією, наданою компанією Sportradar, 24 лютого 2022 року, в день вторгнення Росії в Україну, борці збірної Росії перебували на тренувальному зборі в Росії, де було опубліковано відео, на якому команда сидить під прапором президента Володимира Путіна. Напис на цьому прапорі був чітким: «За сильну Росію! За сильного президента!». Цей жест можна трактувати як публічну підтримку політики Кремля і, зокрема, військову агресію проти України.

Крім того, на 18 березня 2022 року Садулаєв був зафіксований на мітингу в Москві на Лужниках, де він стояв серед інших спортсменів та російських військовослужбовців, які носили символ «Z». Цей символ став відомий як знак російської військової агресії, що використовувався в Україні під час бойових дій. Більше того, на заході було розгорнуто банер з написом «Мир без нацизму, за Росію», що являло собою натяк на нібито «денацифікацію» України офіційну аргументацію Кремля щодо війни.

Такі факти підтверджують не лише політичну орієнтацію Садулаєва, а й його активну підтримку політики Кремля. Це дало підстави МОК відмовити визнати його «нейтральним» атлетом, що стало основною причиною для звернення Садулаєва до Спортивного арбітражного суду.

Що стоїть за перевірками МОК?

Процес перевірки «нейтральності» атлетів став важливим етапом у боротьбі зі спортивною політизацією. Спортивний арбітражний суд (CAS) та МОК зіткнулися з необхідністю ретельніше перевіряти атлетів, особливо з Росії, на предмет їхніх політичних симпатій та участі у публічних акціях, що можуть бути сприйняті як підтримка агресії.

Згідно з документами, наданими експертами Sportradar, перевірка кожного російського атлета вимагає комплексного підходу. Спортивні організації мають на меті не лише оцінити формальну «нейтральність» атлета, але й перевірити його зв'язки з політичними структурами, які можуть суперечити принципам спортивного справедливості та мирного співіснування.

Спортивний бойкот чи політика?

Цей випадок є важливим і для майбутнього спортивної політики щодо російських спортсменів. Наразі МОК продовжує діяти за принципом нейтральності, дозволяючи росіянам брати участь у міжнародних змаганнях, однак це питання залишається предметом обговорення. Багато хто вважає, що російські атлети не можуть бути нейтральними, оскільки їхня підтримка агресії проти України та їхні зв'язки з політичними структурами у Росії є непримиренними з принципами спортивного руху.

Проте, навіть якщо політичні організації продовжують контролювати участь російських спортсменів у змаганнях, питання «нейтральності» залишається одним з найбільш спірних. Спортивні інституції не мають права закривати очі на активну підтримку війни спортсменами, оскільки це прямо суперечить їхнім етичним принципам.

Висновки

Справа Абдулрашида Садулаєва та процес перевірки «нейтральності» російських атлетів це лише один із аспектів складного процесу політизації спорту, що триває вже більше року. Наразі спортивний світ перебуває на перехресті: чи буде він в змозі зберегти свої принципи нейтральності і чесності, чи він поступово перетвориться на арену для політичних битв. Так чи інакше, питання політичної нейтральності спортсменів буде однією з основних тем на наступних міжнародних змаганнях.