15 червня 2024 року стала трагічною датою для української спільноти. Саме цього дня загинув актор, волонтер і герой війни Юрій Феліпенко. Його дружина, блогерка Катерина Мотрич, в інтерв'ю YouTube-проєкту "Рефлексія" розповіла про той моторошний момент, коли дізналася про загибель свого коханого. Ця історія стала не лише свідченням великої втрати для її родини, але й показала, як важко проходити через горе, залишаючи по собі слід незабутніх емоцій та незмірної сили духу.

Втрата на фронті: той страшний дзвінок

Катерина Мотрич постійно підтримувала зв язок зі своїм чоловіком Юрієм, який служив у складі ударного батальйону БПАК "Ахіллес" 92-ї окремої штурмової бригади. Після початку повномасштабного вторгнення Юрій приєднався до Збройних сил України, не вагаючись, та став невід'ємною частиною оборони країни. Він займався волонтерством, допомагав військовим, але, як і всі бійці, не уникнув жорстокої реальності війни. Під час бойових виїздів Катерина постійно підтримувала зв'язок з Юрієм, але того фатального дня її серце відчуло, що щось пішло не так.

"Щось було досить тривожно", згадує Катерина. Напередодні трагедії підрозділ Юрія перемістився на іншу позицію, яка виявилася небезпечною. Вже перед сном вона отримала від нього останнє повідомлення: "Катрусю, за нами вже їдуть". Це було сповіщення, яке не обіцяло нічого хорошого, але, сподіваючись на безпеку свого чоловіка, вона відповіла: "Фух, набери, коли будете в безпечному місці". Вона запитала, як він, і заснула, не підозрюючи, що цей вечір стане для неї останнім спокоєм.

Неспокій і мовчання

Коли наступного дня Катерина не отримала жодних повідомлень від Юрія, її тривога зростала. Вона почала писати його побратимам, сподіваючись, що вони зможуть дати якусь інформацію, але і вони не відповідали. Це лише додавало хвилювання, і Катерина вирішила переключити свою увагу на роботу. Однак саме під час знімання їй подзвонили з ТЦК. "Я вже зрозуміла, що з ТЦК не телефонують, аби сказати, що все добре", говорить вона. Незабаром на порозі її дому з явились капелан і медсестра, які принесли їй жахливу новину.

"Приїхав капелан і медсестра, дали мені папірець, сказали, що Юра загинув, посадили мене на лавочку", згадує Катерина, додаючи, що не дуже пам ятає, що сталося після цього. Вона була в шоковому стані, і наступні два тижні її життя було розмитим, як у тумані.

Пошук підтримки в складні часи

Пережити втрату такого близького та важливого для людини, як Юрій, це неймовірно складно. Катерина не приховує, що горе накрило її з головою, і вона вирішила звернутися до фахівців. "Я багато читаю, працюю з терапевткою та психіатром", поділилася вона в інтерв'ю, зазначивши, що психологічна допомога допомагає їй зберігати певну рівновагу в такі страшні моменти.

Горе Катерини стало частиною її публічного життя, адже вона не боїться ділитися своїми переживаннями, знаючи, що її історія може допомогти іншим, хто переживає подібну втрату. Вона відкрила свій біль і таким чином показала, що навіть у найтемніші часи можна шукати світло в допомозі й підтримці, яка приходить ззовні.

Юрій Феліпенко: Герой і актор

Юрій Феліпенко був не тільки актором, але й важливою частиною волонтерського руху та військового фронту. Він вступив до лав ЗСУ, щоб захищати свою країну, і не зупинився навіть перед великими труднощами. Його відданість своїй справі та патріотизм стали прикладом для багатьох українців. Юрій служив у складі ударного батальйону "Ахіллес" і загинув 15 червня, виконуючи бойове завдання, залишивши незабутній слід у серцях усіх, хто його знав.

Українські зірки та колеги по сцені з болем відреагували на втрату колеги. Його смерть стала не лише особистою трагедією для родини, але й важким ударом для всієї культурної спільноти України, яка втратила людину з таким великим серцем і талантом.

Сила і горе Катерини Мотрич

Сьогодні Катерина Мотрич, як і багато інших вдовиць і матерів, що втратили своїх близьких на війні, шукає сили для того, щоб продовжувати жити. Вона перебуває в постійному контакті з психотерапевтами, читає, знаходить способи впоратися з горем, яке ніколи не покидає її. Втім, вона залишається сильною, і її історія це приклад того, як важливо знаходити підтримку і не залишатися самотнім у ці важкі часи.

Відкрита до світу, але з глибокою болем в серці, Катерина Мотрич продовжує працювати, ділячись своєю історією, аби зберегти пам ять про свого героя чоловіка Юрія Феліпенка. Його подвиг живе в її серці і в серцях усіх тих, хто пам'ятає про його внесок у боротьбу за Україну.