В сучасній Росії культура перестала бути лише простором для творчості й мистецького самовираження. Вона все більше стає політичним інструментом, яким державна влада використовує для підтримки своєї ідеології та посилення пропаганди. І цей процес не оминає навіть найавторитетніші культурні установи, такі як Великий театр Москви. Як зазначає відома культурологиня Зоя Звиняцьківська, прикладом цього став недавній випадок із оперою Сергія Прокоф єва, де замість традиційних німецьких ворогів раптом з являються злі українці. Цей феномен демонструє, як мистецтво у Росії підпорядковується політичним цілям і служить для формування потрібного наративу.

Влада і культура: давня, але нова гра

Історія свідчить, що політична влада завжди прагнула контролювати культуру, адже вона має великий вплив на свідомість і емоції мас. Проте, у сучасній Росії цей контроль набув особливо тоталітарних рис культурні інституції, які раніше вважалися маяками свободи і творчості, нині перетворюються на механізми офіційної пропаганди. Під особливим тиском опинився Великий театр один із найвідоміших оперних і балетних закладів світу, який став інструментом влади для поширення ідеологічних меседжів.

Сергій Прокоф єв і політичне переписування класики

Опера Прокоф єва це класика радянської музики, що має високу художню та історичну цінність. Прем єра деяких творів Прокоф єва відбувалася в дуже складних історичних умовах, а його музика давно стала частиною культурної спадщини не лише Росії, а й усього світу. Втім, саме ці твори піддаються найбільш кричущим маніпуляціям із боку сучасної російської влади.

Зоя Звиняцьківська підкреслює, що на одній із останніх постановок в опері замість традиційних німецьких ворогів, які у контексті твору уособлювали агресора, з явилися «злі українці». Ця зміна це не просто художній прийом, а чітка політична заява, спрямована на те, щоб продемонструвати сучасному глядачеві нову «реальність» і сформувати ворожнечу. Таким чином класична культурна спадщина перетворюється на знаряддя політичної боротьби і пропаганди.

Культурологічний погляд на зміну образу ворога

Звиняцьківська наголошує, що подібні трансформації мають дуже глибокі наслідки. Вони не лише перекроюють художній задум творця, а й активно формують у масовій свідомості нові уявлення про історію і сучасність. Включення у класичні твори політичних меседжів, особливо таких різких і конфліктних, як образ «злого українця», є частиною системної кампанії, яка покликана підтримувати офіційну політику Кремля.

Такі маніпуляції із культурою мають не лише внутрішній, а й міжнародний вплив, адже Великий театр це не просто російський, а й світовий культурний феномен. Коли на сцені з являються політичні меседжі, це сприймається як зазіхання на свободу мистецтва і спотворення культурної спадщини.

Вплив пропаганди через мистецтво на суспільство

Використання культури як інструменту пропаганди має руйнівні наслідки для суспільства. Воно посилює розділення і ворожнечу, створює нові конфлікти і зміцнює стереотипи. Замість того, щоб слугувати засобом порозуміння та розвитку, мистецтво стає зброєю в інформаційній війні.

Маніпулювання образами в мистецтві, особливо у таких потужних установах, як Великий театр, формує суспільну свідомість у дусі насильства і конфронтації. Цей процес є одним із механізмів утримання влади, оскільки контролює те, як люди бачать світ і свій статус у ньому.

Культура під контролем: виклики та перспективи

Російська культура сьогодні перебуває на роздоріжжі. З одного боку, вона зберігає багату спадщину та таланти, а з іншого все більше потрапляє під ідеологічний контроль, що обмежує творчу свободу. Приклад із оперою Прокоф єва є дзвінким попередженням про те, як далеко може зайти політичне втручання в мистецтво.

Зоя Звиняцьківська вважає, що головним завданням культурної спільноти є збереження свободи творчості та протидія використанню мистецтва в якості інструменту політичної пропаганди. Лише у вільному культурному просторі можливе справжнє мистецтво, здатне об єднувати, зцілювати і надихати.

Висновок

Приклад Великий театр Росії і опера Прокоф єва з українцями у ролі антагоністів це яскравий випадок того, як культура може використовуватися як засіб державної пропаганди. Цей феномен показує, що сучасна Росія продовжує втручатися у художні твори, намагаючись переписати історію і формувати потрібні наративи. Культура перестає бути просто мистецтвом вона стає полем політичної боротьби, що має серйозні наслідки для суспільства.

Тому важливо зберігати свідомість і розуміти, що мистецтво має залишатися вільним, а не інструментом влади. Лише так культура може виконувати свою головну роль об єднувати людей і збагачувати світ.