11 серпня на YouTube-каналі «Є питання» вийшов репортаж, присвячений сучасній Полтаві місту, яке для багатьох українців є символом національної культури, історії та традицій. Полтава асоціюється з Іваном Котляревським, легендарними галушками та знаменитою Полтавською битвою. Але журналісти наголошують: «битва за Полтаву» триває і сьогодні, хоч тепер вона відбувається не на військовому полі, а у боротьбі з імперською спадщиною, корупційними мережами та наслідками російської агресії.

Політична тінь Мамая

Одним із символів політичних суперечностей у місті став Олександр Мамай. Він тричі обирався мером Полтави (2010, 2015, 2020), попри численні корупційні скандали та відверту проросійську риторику. Його політичний стиль базувався на підкупі виборців продуктовими наборами, особливо серед літніх людей. Така тактика дозволяла йому утримувати підтримку частини містян навіть у складні політичні часи.

У 2023 році суд відсторонив Мамая від посади, однак це не зупинило його прагнення повернути крісло міського голови. Він зберіг вплив у місцевому бізнес-середовищі та має міцні зв язки у судах і правоохоронних структурах, що дозволяє йому залишатися вагомим гравцем у політиці міста.

Бізнес під контролем імперських зв язків

Серйозним економічним чинником у Полтаві став Валерій Капашин генерал хімічних військ Росії та уродженець Полтавщини. За роки він інвестував у місцеву нерухомість понад мільярд гривень, зокрема у готелі, ресторани, офіси та торгові центри. Особливо насторожує той факт, що частина об єктів передавалася його структурам навіть після 2014 року, коли війна вже тривала.

Лише після початку повномасштабного вторгнення у 2022 році активи Капашина були арештовані. Проте конкурси на управління цим майном досі супроводжуються спробами зберегти вплив через підставні компанії, що свідчить про глибоке вкорінення корупційних схем у місцеву економіку.

Пам ятники імперії та боротьба за пам ять

До травня 2024 року в Полтаві стояли три пам ятники, що символізували імперську добу: монумент слави, пам ятник Келіну та місце відпочинку Петра І. У той час як в Одесі після громадського опитування демонтували пам ятник Катерині ІІ, у Полтаві подібні ініціативи викликають значний опір серед частини мешканців.

Краєзнавці пропонують не просто прибирати ці об єкти, а переосмислювати їх, створюючи довкола «простори контрнаративу». Це можуть бути фотозони з зображеннями зруйнованих російською армією українських міст і стенди з фактами про злочини імперії, аби пам ятники перестали бути символами величі загарбників і перетворилися на історичне застереження.

Трагедія вересня 2024 року

3 вересня 2024 року Полтава пережила один із найстрашніших моментів від початку війни. Дві російські ракети «Іскандер» влучили у Полтавський військовий інститут зв язку. Перша ракета зруйнувала корпус, а друга вдарила по шляху евакуації, що призвело до катастрофічних наслідків.

Загинули 55 людей, понад 320 отримали поранення. Свідки згадують про хаос, нестачу носилок і турнікетів, евакуацію постраждалих на дверях та в кузовах автомобілів. Волонтери неодноразово пропонували провести тренування для рятувальників та медиків, але офіційні структури відмовилися, мотивуючи це тим, що «і так усе вміють».

Місто між фронтом і тилом

Попри те, що Полтава знаходиться відносно далеко від лінії фронту, зміни тут менш відчутні, ніж у прифронтових містах. У повсякденному житті досі часто можна почути російську мову та суржик, а вуличні музиканти нерідко виконують пісні російською. Активних волонтерів небагато, і здебільшого це ті, хто займався допомогою ще до 2022 року.

Водночас у місті з являються унікальні ініціативи. Зокрема, діють майстерні бойових медиків, які переобладнують автомобілі для евакуації поранених із передової. Їх роблять максимально зручними для медичних потреб, перетворюючи на мобільні пункти порятунку.

Полтава на роздоріжжі

Сьогодні Полтава стоїть на роздоріжжі між минулим і майбутнім. Вона зберігає своє культурне обличчя, але водночас мусить подолати тінь імперії, корупційні схеми та наслідки війни. «Битва за Полтаву» це не лише боротьба з ворогом на фронті, а й внутрішня робота над очищенням міста від старих структур та ідеологій. І те, яким буде результат цієї боротьби, залежить від здатності громади об єднатися заради власного майбутнього.