10 червня 2024 року Вінниця провела в останню земну подорож свого героя, добровольця Олега Янчука. Він був чоловіком, батьком і справжнім патріотом, який поклав своє життя на вівтар захисту Батьківщини. Його смерть стала болючою втратою для всієї громади, але пам'ять про його героїзм і самопожертву залишиться у серцях усіх, хто його знав.

Дитинство і шлях до війська

Олег Леонідович Янчук народився 28 жовтня 1974 року у Вінниці. Його життєвий шлях був сповнений простих радощів і щоденних турбот. Він навчався у місцевій школі 21, а після її закінчення вступив до училища 19, де здобув спеціальність монтажника радіоапаратури. Це був початок його трудового життя, яке він провів, працюючи будівельником. За останні десять років Олег здобув велику кількість професійних навичок, займався важкою фізичною працею, і все це робив для своєї родини.

Однак його життя різко змінилося після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Як і багато інших чоловіків, Олег не зміг залишитися осторонь, коли країна потрапила в біду. Він вирішив, що повинен захищати свою Батьківщину, свою родину і дітей. І вже 25 лютого 2022 року, на другий день після початку війни, він записався добровольцем до лав Збройних сил України. Олег залишив своє мирне життя і став частиною героїчної армії, яка бореться за майбутнє України.

Героїчний шлях на фронті

У складі 210-го батальйону 120-ї окремої бригади територіальної оборони Олег Янчук виконував бойові завдання на найгарячіших точках фронту. Бої під Бахмутом, Роботиним та іншими містами Донеччини стали для нього реальним випробуванням, але він мужньо стояв на передовій, не втрачаючи віри у перемогу. Як кулеметник, Олег завжди був на передньому краї, забезпечуючи вогневу підтримку своїм побратимам.

«Чоловік не міг інакше. Хотів, щоб ним пишалися наші діти, наші сини. Він вирішив, що повинен захищати країну, поки є така можливість. Для нас він завжди залишатиметься героєм», згадує його дружина Лариса.

За свою мужність та героїзм Олег Янчук був нагороджений почесним нагрудним знаком Головнокомандувача Збройних сил України «Золотий хрест». Крім того, він отримав почесну відзнаку командира 210-го батальйону за відданість службі та бойові досягнення. Його подвиг залишиться у пам яті побратимів та всієї громади.

Трагічна загибель і прощання з героєм

16 жовтня 2024 року Олег Янчук зник безвісти під містом Гірник, Покровський район Донецької області. Це була важка новина для його родини, адже вони сподівалися, що він повернеться додому. Проте згодом надійшла звістка про його загибель у бою з ворогом. Це була велика втрата для його рідних, для всіх, хто його знав і шанував.

Олег Янчук залишив трьох синів, найменшому з яких було лише 9 років. Його родина втратила батька, чоловіка, сина, але пам ять про нього залишиться з ними навічно. Для його дітей він назавжди буде прикладом мужності та самопожертви. Вся громада Вінниці розділила болючий момент втрати та вшанувала пам'ять героя.

Прощання з Олегом Янчуком відбулося 10 червня 2024 року у Вінниці. Містяни зібралися в поминальній залі на вул. Генерала Арабея, 1, щоб вшанувати його пам ять та висловити свої співчуття рідним. З 11:20 вулицями Соборна, Келецька, проспект Юності та Хмельницьке шосе пройшов живий коридор, в якому взяли участь тисячі вінничан. О 13:00 Олега Янчука поховали на Алеї Слави Сабарівського кладовища.

Заключення

Олег Янчук був справжнім героєм своєї країни. Його відвага, самопожертва та безкомпромісне бажання боронити рідну землю це приклад для всіх майбутніх поколінь українців. Він поклав своє життя заради того, щоб ми могли жити в мирі та свободі. Вічна пам ять герою, і слава йому! Він залишиться в серцях всіх українців назавжди.