Війна на Сході України принесла багато втрат, але водночас вона стала часом народження нових героїв, чиї історії надихають і дають надію. Одним із таких героїв став Геннадій Луцький український захисник, який пережив жахи війни та три роки в полоні, але не втратив віри, що одного дня повернеться додому.

Ранні роки і шлях до армії

Геннадій Луцький народився 3 липня 1987 року в селі Дзигівка, що на Вінниччині. Після закінчення Дзигівської школи в 2004 році, він вирішив продовжити свою кар'єру в армії, пройшовши строкову службу у Чопському загоні Державної прикордонної служби України (2005-2006). Однак після закінчення строкової служби він вирішив залишити її за професією і став контрактником.

З 2006 року Геннадій Луцький продовжив службу в Маріуполі, в рядах Державної прикордонної служби України, де служив до 2022 року. У 2008 році він закінчив Національну академію Державної прикордонної служби України імені Б.Хмельницького. Його відданість та професіоналізм неодноразово відзначалися командуванням. Спочатку він мав звання старшого прапорщика, а згодом, відповідно до стандартів НАТО, його звання було змінено на майстер-сержанта.

Військовий шлях: від АТО до оборони Маріуполя

Вже з 2014 року Геннадій Луцький активно брав участь у бойових діях на Сході України під час Антитерористичної операції (АТО), а з 2018 року у складі Об'єднаних сил (ООС). Кожен день його служби був боротьбою за країну, за незалежність, і за життя мирних жителів. У 2022 році, з початком повномасштабної війни, він залишився захищати Маріуполь, в якому розгорнулися одні з найжорстокіших боїв.

Особливу відвагу і героїзм Геннадій проявив під час оборони легендарного заводу «Азовсталь». Протягом 86 днів він та його побратими вистоювали в умовах повного оточення, переживаючи не тільки фізичні, а й моральні тортури. Оборонці заводу стали справжніми героями, і Геннадій не став винятком. За свою відвагу і професіоналізм він отримав численні нагороди, серед яких медалі «15 років сумлінної служби», «Ветеран війни», а також відзнаку «Козацький хрест» від командування Об'єднаних сил.

Потрапляння в полон та роки очікування

18 травня 2022 року, за наказом вищого військового керівництва України, Геннадій разом з побратимами залишив територію «Азовсталі» і потрапив у полон. Спочатку він був утримуваний в Оленівці, а через тиждень його перевели до Довжанська, на Луганщину. Полон тривав понад три роки з 18 травня 2022 року по 25 травня 2025 року.

Протягом цих років його родина не втрачала надії на його звільнення. Мати Геннадія, Тетяна Луцька, згадує, як вони писали листи, намагалися передавати послання через міжнародні організації, і навіть зверталися до канцлера Німеччини Олафа Шольца. Всі ці зусилля були спрямовані на те, щоб знайти спосіб звільнити їхнього сина і повернути додому. Водночас вони не знали, чи отримує їхні послання Геннадій. Більшість часу вони перебували в безвісті.

Проте, як розповідає Тетяна, вони ніколи не припиняли молитися. «Ми три роки чекали цієї звістки. За ці три роки я стільки молитов прочитала, скільки за все життя не молилась», розповідала вона, коли зателефонували зі штабу і повідомили, що Геннадій на свободі.

Повернення додому

25 травня 2025 року, в день 64-річчя матері Геннадія, надійшла довгоочікувана звістка: «Ваш син на волі». У родині запанувала безмежна радість, адже це був найкращий подарунок, який вони могли отримати. Повернення Геннадія додому стало справжнім святом для всього села Дзигівка, яке на знак підтримки та поваги зустріло свого героя колоною мотоциклістів із синьо-жовтими прапорами.

Коли родина вперше побачила Геннадія після трьох років розлуки, його вигляд шокував: він був виснажений, схудлий, з проблемами зі здоров'ям. Однак найголовніше було те, що він був живий. Психологи порадили родині не запитувати занадто багато, а дозволити Геннадію самому вирішити, коли і що він розповість. Геннадій поділився своїми переживаннями: як він сумував за рідними, за дітьми, домом, а також за своїми побратимами, з якими пережив важкі моменти на «Азовсталі».

Життя після полону

Після повернення Геннадій почав проходити лікування та реабілітацію. Спочатку він перебував у Києві, а зараз знаходиться в Моршині, де продовжує відновлювати своє здоров'я. Попереду ще чимало роботи для повного відновлення, але вже зараз видно, що Геннадій поступово повертається до нормального життя.

Підрозділ, до якого належав Геннадій, носив назву «Серце Азовсталі», і його історія стала символом мужності, боротьби та віри в перемогу. Геннадій Луцький не тільки героїчно пройшов через пекло війни, але й надихнув інших на боротьбу за свободу та незалежність України.