Не так давно польські транспортники висловили стурбованість через збитки, які вони понесли через відсутність українського зерна на європейських ринках. Це підтверджує одну з найбільших проблем, що виникає через відміну торгових преференцій Європейським Союзом для української сільськогосподарської продукції. Крім того, обмеження на імпорт українських товарів, які були введені країнами-сусідами, лише посилили ситуацію. Як наслідок, всі сторони торговельних відносин, як Україна, так і країни ЄС, змушені рахувати свої втрати.

Загроза втрати ринків і конкуренції

Скасування автономних торгових заходів (торговий безвіз), що діяли для українських товарів після початку повномасштабної агресії Росії, і повернення до квотування з 6 червня 2023 року, змінює правила гри для українських аграріїв та трейдерів. Згідно з Угодою про асоціацію між Україною та ЄС, до квотування було повернуто 36 категорій продукції, включаючи такі "чутливі" для європейських фермерів товари, як цукор, яйця, м ясо птиці, кукурудзу, овес, крупи та мед.

Це означає, що замість того, щоб обидві сторони могли поєднати свої конкурентні переваги та спільно експансувати на ринки третіх країн, кожен із партнерів змушений вирішувати проблеми всередині своїх кордонів. Для України це, зокрема, означає зменшення обсягів експорту сільськогосподарської продукції, що веде до значних економічних втрат.

Як квоти та тарифи змінюють ситуацію

Завдяки автономним торговим заходам Україна заробляла додатково до $5 мільярдів на рік завдяки продажу сільгосппродукції до Європи. Ці гроші стали критично важливими для країни в умовах війни. Однак зараз, коли ці заходи припинені, ситуація виглядає значно складнішою.

Незважаючи на те, що Україна продовжує постачати частину продукції в межах встановлених квот, це не гарантує, що українські виробники зможуть компенсувати втрати, пов язані з обмеженнями. Квоти для деяких видів продукції залишаються дуже скромними, наприклад, на пшеницю, борошно й меслин 583,33 тис. тонн, на кукурудзу 379,167 тис. тонн, ячмінь 204,167 тис. тонн, м ясо птиці 52,511 тис. тонн, яловичину 7 тис. тонн. Ці обсяги виглядають набагато меншими, ніж ті, що постачалися на ринок ЄС до введення квотування.

До того ж, на деякі товари, такі як мед, навіть після введення мит можна продовжувати торгувати вигідно, а на кукурудзу встановлено нулевий митний тариф в ЄС. Проте знову ж таки, не всі продукти мають такі пільгові умови, і багатьом українським експортерам не вигідно постачати продукцію за умов високих тарифів.

Вплив на європейських виробників і споживачів

Зміни в торгівлі сільськогосподарськими товарами не торкнулися лише українських аграріїв, а й європейських переробників і перевізників. У країнах ЄС, зокрема в Польщі, виникає проблема щодо заміщення втрачених обсягів агросировини, що безпосередньо впливає на виробництво продуктів харчування. Європейські виробники харчових продуктів змушені шукати альтернативні джерела сировини, що може спричинити додаткові витрати, які, ймовірно, ляжуть на плечі споживачів у вигляді підвищення цін.

Окрім того, значні проблеми виникають у транспортній галузі. Польські транспортники, наприклад, змушені боротися із скороченням обсягів перевезень української сільгосппродукції, що суттєво впливає на їхній бізнес. Тому відмова від торгівельних преференцій і введення квот позначається не тільки на українському агроекспорті, а й на економіках європейських країн, зокрема Польщі та інших сусідів України.

Перспективи для українських аграріїв

Попри те, що скасування «торгового безвізу» не є безболісним для українських аграріїв, є й позитивні моменти. Україна продовжує вести переговори з ЄС і деякими іншими країнами, щоб полегшити умови для експорту своїх товарів. Наприклад, для деяких продуктів, таких як молоко, гриби та виноградний сік, вдалося домогтися лібералізації ринку, що дозволяє експортувати ці товари без квот. Однак інші продукти, зокрема олія, масло та зернові, залишаються під обмеженнями, що потребує подальших переговорів і пошуку нових ринків збуту.

Висновок: необхідність пошуку нових можливостей і ринків

Україна, незважаючи на всі труднощі, продовжує шукати способи компенсувати втрати, пов язані з новими торговими обмеженнями. Разом з тим важливо, щоб країни ЄС і сусіди переглянули свої підходи до торгових обмежень та знайшли рішення, яке дозволить Україні не тільки стабільно експортувати свою продукцію, але й сприятиме розвитку всього агропродовольчого ринку в регіоні.

Європейські країни повинні врахувати, що економічні проблеми, спричинені торговими бар'єрами, можуть вплинути не лише на аграріїв, а й на всю економіку ЄС. Тому пошук спільних рішень, націлених на підтримку аграріїв та виробників, є необхідністю для збереження стабільності у міжнародній торгівлі.