14 серпня 1784 року на Алясці було засновано перше російське поселення, яке стало початком російської присутності в Північній Америці. Сьогодні, через понад два століття, Путін готується стати першим російським керівником, який відвідає цей регіон, що колись був частиною Російської імперії. Але що стоїть за його поїздкою на Аляску та як Кремль використовує релігію і територіальні амбіції для досягнення своїх цілей?

Як Росія використовує церкву на Алясці

За два століття існування православ я на Алясці було побудовано близько 90 російських церков, і навіть сьогодні в багатьох з них богослужіння проводяться частково церковнославянською мовою. Це важливий елемент, оскільки кожен третій храм на Алясці є російським, що символізує глибоке культурне і релігійне впливання Росії на цей регіон.

Володимир Путін, як перший російський президент, який збирається відвідати Аляску, ймовірно, побуває в одній з таких церков церкві Святого Іннокентія в Анкориджі, найбільшому місті Аляски. Ці храми для Кремля не лише місця для богослужінь, а й потужний інструмент "м'якої сили", через який російська влада намагається зміцнити свій вплив як всередині країни, так і за її межами.

Православна церква в Росії активно підтримує політику Кремля, виправдовуючи війну в Україні і навіть освячуючи танки та іншу військову техніку, що використовуються в агресії. У захоплених українських містах священники не тільки благословляють військових, а й активно сприяють ідеологічному вихованню дітей, де серед релігійних текстів вони вивчають інструкції до зброї.

"Повернення" Аляски: Імперські амбіції Кремля

Аляска, яка була продана США в 1867 році, тепер знову стає предметом маніпуляцій та імперських амбіцій Кремля. У 2024 році деякі російські експерти і політики почали висловлювати ідеї щодо "повернення" цієї території, посилаючись на те, що передача Аляски США була помилкою Росії. Путін, за допомогою пропаганди, вже позиціонує свою поїздку на Аляску як крок до "відновлення справедливості" і повернення території.

Цей аргумент нагадує риторику Кремля щодо інших окупованих територій, зокрема Криму. Так само, як у випадку з Кримом, російські націоналісти вважають, що Аляска є "споконвічно російською" землею, яку Росія повинна повернути.

Чому Україна не може погодитися на здачу територій

У 2014 році Росія анексувала Крим, і з того часу питання територіальної цілісності України стало однією з головних тем міжнародної політики. Кремль, вдаючись до своїх імперських амбіцій, почав війну на сході України за Луганську та Донецьку області, а з 2022 року окупував ще кілька регіонів України. Ці агресивні дії призвели до того, що сьогодні Росія контролює близько 20% території України.

Захоплені території стали пасткою для понад 1,6 мільйона українських дітей. Багато з них були вивезені до Росії, де вони стали жертвами насильства та перевиховання в російських родинах. Російська влада намагається стерти будь-яку національну ідентичність у цих дітей, заявляючи, що України більше не існує, і що країна є ворогом, підтриманим Заходом.

Ці дії Кремля показують, що боротьба за територіальну цілісність України це не просто політичне питання, а питання гуманітарне, адже мільйони українців, особливо діти, стають жертвами насильства та маніпуляцій Росії.

Путін і ультиматум для України

Кремль не лише захоплює території, а й активно використовує їх як розмінну монету для політичних і військових маніпуляцій. Під час переговорів у Стамбулі представники Росії пропонували Україні піти на територіальні поступки в обмін на припинення вогню. Це ультиматум, який Кремль постійно ставить Україні відмовитися від частини своїх територій в обмін на мир.

Для України виконання таких вимог є неприйнятним. Це не просто здача земель, а відмова від прав людини, від прав дітей, від гідності. Втратити території в умовах війни це приректи мільйони українців на віртуальну загибель їхньої національної ідентичності та свободи.

Наслідки для України

Україна повинна чітко розуміти, що погодження на територіальні поступки означає відмову від свого майбутнього. Це буде рівнозначно знищенню не лише географічних кордонів, але й самого поняття української нації. Ситуація на Донбасі та анексія Криму показують, що Росія не заспокоїться, поки не отримає більше.

Володимир Путін, обіцяючи "зупинити вогонь" в обмін на здачу територій, не зупиниться на цьому. Його цілі не обмежуються лише Кримом чи частинами Донецької та Луганської областей. Кремль розглядає Україну як частину своєї сфери впливу, яку необхідно підкорити.

Висновок

Для України важливо розуміти, що боротьба за незалежність і територіальну цілісність це не просто боротьба за землю, але й боротьба за право бути собою. Відмовитися від цієї боротьби означає відмовитися від власної ідентичності, культури та майбутнього. Усі територіальні поступки лише заохотять Кремль до подальших агресивних дій, які завдадуть ще більших жертв.