Єлена одна з тих, хто своєю рішучістю та відвагою довела, що навіть жінка може бути важливим і незамінним елементом бойових підрозділів Збройних Сил України. Її шлях до армії був складним, але вона не здалася, втілюючи свою мрію стати частиною військової сили, яка бореться за перемогу. Цей матеріал про її боротьбу за своє місце в армії, підтримку бойових побратимів і про те, як важливо для кожного, хто знаходиться на фронті, робити свій внесок у спільну справу.

Від дитячих мрій до реальних дій

Єлена зізнається, що ідея служити в армії з явилася в її голові ще до початку повномасштабної війни. Але тоді це була лише мрія, така, як у багатьох дітей, яка згодом забувається. Але з початком повномасштабного вторгнення 2022 року все змінилося. Ворог прийшов на землю України, і Єлена вирішила, що не може сидіти вдома, коли її країна перебуває в небезпеці.

"У той момент я зрозуміла, що не маю іншого морального вибору. До мене прийшов ворог, і я повинна діяти. Це стало моїм рішенням стати частиною війська, не чекаючи, коли хтось здобуде нам перемогу", згадує Єлена.

Її рішення було сміливим, але на той час вона не мала військової підготовки, і навіть не знала, чим саме вона буде займатися в армії. Єдине, що було чітко зрозуміло, вона рухатиметься в напрямку, який обрала для себе.

Перший крок добровольчий батальйон

На початку Єлена потрапила до новосформованого добровольчого батальйону, який не був офіційно зареєстрований. Це була тимчасова і неофіційна служба, де вона планувала почати свій шлях, спробувавши себе в різних ролях. Спочатку її привертав медичний напрямок, оскільки вона пройшла курси надання першої медичної допомоги. Однак, зрозумівши, що не готова нести таку відповідальність за життя своїх побратимів, Єлена вирішила змінити напрямок.

"Медичний напрямок був для мене важким. Я не могла брати на себе таку велику відповідальність, не маючи спеціалізованої освіти. Тому я почала шукати інший шлях", розповідає вона.

Оператор БпЛА: новий виклик

Під час перебування в добровольчому батальйоні Єлена кілька разів потрапляла на курси операторів БпЛА, що стало вирішальним моментом для неї. Вона почала активно вивчати матеріали з цієї теми, і зрозуміла, що це напрямок, в якому хоче працювати. Водночас для Єлени було важливо, щоб її роль була пов язана з бойовими завданнями.

"Мене не влаштовував варіант служити на посадах, які не пов язані з безпосередньою боротьбою. Я хотіла бути на передовій і допомагати нашій армії", пояснює Єлена.

Її бажання служити на бойовому напрямку зробило її рішучою. Вже за кілька місяців вона стала оператором БпЛА, що дозволило їй не лише отримати нові навички, але й брати участь у складних і важливих місіях на передовій.

Проблеми на шляху: нерозуміння та стереотипи

Як і багатьом жінкам, Єлені довелося зіштовхнутися з труднощами, що виникали через її стать. Під час служби в добровольчому батальйоні вона стикалася з критикою та недовірою з боку деяких чоловіків. Єлена розповідає, що її часто сприймали не серйозно, звинувачуючи в тому, що вона знаходиться на службі "для вигляду".

"Коли мене не відпускали на бойові завдання, я підійшла до командира і попросила оформити мене, щоб я могла поїхати з іншими на завдання. Але мені відповіли, що я тут тільки для медійності, щоб мати гарну картинку. Це було боляче, але я розуміла, що це не моя історія. Я не хотіла бути просто частиною декорацій, я прагнула бути на передовій", згадує Єлена.

Це стало переломним моментом, і Єлена вирішила піти з батальйону. Вона повернулася додому, але через кілька тижнів розуміла, що війна не закінчилася, і її боротьба має продовжуватися.

Важливий момент: повернення батька з полону

Окрім служби, Єлена пережила емоційно важливий момент повернення її батька з полону. Ця подія стала особливим моментом для неї, і вона відкрито розповіла про те, як підтримка родини є надзвичайно важливою для тих, хто переживає страшні моменти війни. Вона також поділилася своїми думками про те, як важливо правильно спілкуватися з людьми, чиї близькі перебувають у полоні.

"Це був складний момент, але я зрозуміла, що кожен із нас має підтримувати один одного. І особливо важливо не говорити зайвих слів тим, хто чекає на повернення своїх рідних", наголошує Єлена.