Війна, що триває на сході України, несе за собою не тільки руйнування, але й численні злочини, скоєні російськими окупантами. Одним із таких злочинців є Максим Лянченко, який за допомогою доказової бази Служби безпеки України був засуджений за воєнні злочини, скоєні під час тимчасової окупації Харківщини. Він отримав 12 років позбавлення волі заочно. Однак, незважаючи на судове рішення, Лянченко досі переховується на тимчасово окупованій території України, що ускладнює його притягнення до реального покарання.

Біографія і участь у війні

Максим Лянченко є мешканцем тимчасово окупованого Донецька, який ще до початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну добровільно приєднався до терористичних угруповань "ДНР". Він став частиною 115-го полку російських військ, що брали участь у захопленні територій на сході України, зокрема Харківської області.

У ході своєї участі в захопленні частини Харківщини Лянченко скоїв низку воєнних злочинів, зокрема, здійснив напад на місцеву жительку, який став основою кримінальної справи проти нього. Військовий злочинець увірвався до помешкання жінки в одному з населених пунктів Харківської області і погрожуючи вогнепальною зброєю, спробував примусити її до статевого акту. Однак, отримавши відмову, він почав її бити та стріляти поруч з її тілом, щоб залякати.

Коли потерпіла втратила можливість чинити опір, Лянченко зґвалтував її неприродним способом, а після цього погрожував вбивством та подальшими знущаннями зі сторони інших окупантів, якщо вона розповість про його дії. Це нелюдське поводження є серйозним порушенням законів війни, що підтверджується відповідними доказами.

Розслідування та засудження

Співробітники СБУ в Харківській області провели ретельне розслідування цього злочину, в результаті якого було зібрано достатньо доказів для того, щоб суд визнав Лянченка винним у порушенні законів та звичаїв війни (ст. 438 Кримінального кодексу України). Суд призначив йому 12 років позбавлення волі, однак через те, що Лянченко зник після втечі з Харківщини, йому було винесено заочний вирок.

Зараз Лянченко переховується на тимчасово окупованих територіях України, що ускладнює процес його затримання і притягнення до відповідальності. Однак СБУ активно працює над реалізацією міжнародних правових механізмів, які дозволять розшукати злочинця і забезпечити його екстрадицію для відбування покарання.

Міжнародні правові механізми та труднощі в екстрадиції

Оскільки Лянченко переховується на території, що знаходиться під контролем агресора, українські правоохоронні органи активно використовують міжнародні правові інструменти для того, щоб притягнути його до відповідальності. Це включає в себе роботу з міжнародними організаціями, правозахисними інститутами та правовими структурами, що займаються екстрадицією злочинців, які переховуються в країнах, що не співпрацюють з Україною.

Однак цей процес є складним і тривалим. У зв'язку з тим, що Росія активно підтримує терористичні угруповання і не має наміру передавати своїх громадян до суду інших країн, розслідування воєнних злочинів, скоєних на тимчасово окупованих територіях, ускладнюється ще й відсутністю юридичної співпраці між Україною та Росією.

Справедливість для жертв воєнних злочинів

Справедливість для жертв війни є одним із головних пріоритетів для України в умовах цієї війни. Справи, подібні до тієї, що стосується Лянченка, є важливим кроком на шляху до забезпечення правосуддя для всіх жертв агресії. Водночас, забезпечення реального покарання для таких злочинців є важливим сигналом для міжнародної спільноти, що всі воєнні злочини мають бути покарані, незалежно від того, на чиїй стороні вони були скоєні.

До того часу, поки окуповані території залишаються під контролем Росії, українські правоохоронні органи продовжують свою роботу над розслідуваннями воєнних злочинів та притягненням до відповідальності тих, хто винен у порушенні законів війни. Спільна робота з міжнародними структурами та правозахисними організаціями допоможе забезпечити покарання для всіх тих, хто скоїв злочини на території України.