Війна, що розгортається на території України, принесла багато трагедій для мирного населення. Однією з найбільш жорстоких сторінок цього конфлікту стали воєнні злочини, скоєні російськими солдатами проти мирних жителів. Одним з таких злочинців є 21-річний російський рецидивіст Артем Куліков, який був засуджений до довічного позбавлення волі за вбивство двох мирних мешканців Харківщини. Це рішення стало важливим етапом у боротьбі за справедливість і правосуддя на тлі воєнних злочинів, скоєних агресором.

Профіль злочинця: хто такий Артем Куліков?

Артем Куліков це 21-річний російський громадянин, який відомий не лише своєю участю у війні проти України, а й своєю кримінальною діяльністю. До того, як він став частиною російської армії, Куліков відбував покарання у Нижегородській тюрмі за розбій та крадіжки. Проте замість того, щоб відбувати покарання, він був мобілізований до армії агресора в серпні 2024 року, прямо з тюрми. Військова служба стала для нього шансом уникнути тюремного ув'язнення, однак саме в армії Куліков виявив свою безжальність і став частиною військових злочинів, скоєних проти мирних жителів України.

Після короткочасної підготовки у навчальному центрі, Кулікова направили на східний фронт, де він став частиною 23-ї мотострілецької бригади 6-ї загальновійськової армії РФ. Його основне завдання полягало в тому, щоб атакувати українські позиції у прикордонних районах Харківщини, де й почались його воєнні злочини.

Спроба захоплення Куп'янського району та звірства Кулікова

У жовтні 2024 року, під час боїв на Куп'янському напрямку, Куліков разом зі спільником захопив двох місцевих жителів. Ці чоловіки намагалися евакуювати своїх односельців із зони бойових дій, однак окупанти звинуватили їх у допомозі українським військовим. Куліков і його напарник стали застосовувати насильство, намагаючись "вибити" інформацію про місця дислокації Сил оборони України.

Однак, не отримавши відомостей, Куліков розстріляв двох беззахисних чоловіків на місці. Зі слів свідків та результатів розслідування, постраждалі загинули на місці від численних вогневих поранень. Це жорстоке вбивство стало лише одним із численних прикладів безжалісних дій російських військових на тимчасово окупованих територіях України.

Розслідування та свідчення підсудного

Куліков потрапив у полон під час боїв на Куп'янському напрямку в жовтні 2024 року. Під час допиту він давав викривальні покази, в яких назвав своїх командирів, які віддавали накази на вбивства мирних жителів на окупованих територіях України. Це стало важливим моментом у розслідуванні, оскільки його свідчення стали основою для виявлення злочинів інших представників російської армії.

Служба безпеки України, яка займалася розслідуванням, зібрала значну доказову базу проти Кулікова. Це дозволило не лише підтвердити його причетність до вбивств, але й відкрити нові факти про масові воєнні злочини, скоєні російськими солдатами на території України.

Судовий процес і вирок

Після того як всі докази були зібрані і надані до суду, колегія суддів визнала Кулікова винним у вчиненні воєнних злочинів, передбачених ч. 2 ст. 28 і ч. 2 ст. 438 Кримінального кодексу України (воєнні злочини, вчинені за попередньою змовою групою осіб). Суд виніс рішення про довічне позбавлення волі.

Цей вирок став ще одним важливим кроком на шляху до правосуддя в умовах війни. Він не лише став справедливим покаранням для Кулікова, а й дав чіткий сигнал всім агресорам: воєнні злочини не залишаться без наслідків.

Висновки: боротьба за справедливість триває

Злочини, скоєні російськими військовими на території України, не повинні залишатися безкарними. Служба безпеки України, прокуратура і судова система продовжують свою роботу, щоб притягнути до відповідальності всіх винних у воєнних злочинах. Кожен такий процес є важливим етапом у відновленні справедливості та правди.

Протягом усієї війни, численні свідчення і розслідування допомагають поступово розкрити масштаби злочинів агресора. Справи, подібні до Кулікова, є важливими кроками до того, щоб кожен, хто брав участь у порушенні міжнародного права, поніс покарання. Важливо, що не лише на полі бою, а й у судових залах Україна демонструє свою рішучість боротися за справедливість.