Сергій Чуприна: гандболіст, воїн та герой України

Щодня о 9 ранку українці вшановують пам ять людей, чиє життя забрала російсько-українська війна. Серед героїв, яких згадують сьогодні, Сергій Чуприна, гандболіст і справжній патріот, життя якого було присвячене спорту, службі в армії та захисту Батьківщини. Він був лідером першолігового «Гіпаніса», створив військову гандбольну команду та під час повномасштабної війни боровся на Запорізькому напрямі. З 26 липня 2023 року Сергій вважався зниклим безвісти, і лише через вісім місяців ДНК-експертиза підтвердила його загибель, позбавивши родину надії на диво.

Життєвий шлях та спортивні досягнення

Сергій Чуприна народився 17 липня 1980 року у Вінниці. З ранніх років він почав займатися гандболом у дитячо-юнацькій спортивній школі рідного міста. Його команда демонструвала високий рівень гри та у чемпіонаті України серед своєї вікової категорії посіла четверте місце. Успіхи юного спортсмена дозволили йому після закінчення ДЮСШ перейти до команди «Гіпаніс».

У складі «Гіпаніса» Сергій грав на позиціях лівого півсереднього та центрального. Команда під його керівництвом здобула титул віце-чемпіона першої ліги України, що давало змогу перейти до вищої ліги. На жаль, через фінансові труднощі клуб припинив існування, і Сергій продовжив тренування у вищому навчальному закладі, де навчався.

Більшість його товаришів по команді після ДЮСШ вступили до ВДПУ або ВНТУ. Сергій навчався на факультеті машинобудування та паралельно отримав диплом менеджера з фізичної культури та спорту. У студентські роки він входив до складу збірної університету з гандболу, став чемпіоном Універсіади серед закладів вищої освіти Вінниччини та грав за команду свого регіону на всеукраїнських спартакіадах і турнірах.

Після завершення навчання Чуприна пішов до армії, де служив у спортивній роті. Саме завдяки його зусиллям у частині була створена гандбольна команда. Він не лише тренувався сам, а й навчав інших військовослужбовців, завдяки чому вони вперше брали участь у змаганнях з гандболу та навіть стали призерами обласного турніру.

Повернувшись із армії, Сергій працював у «ПриватБанку», а згодом, за запрошенням друга по команді, перейшов на Вінницьку харчосмакову фабрику. Попри роботу, він завжди знаходив час для гандболу. Після завершення спортивної кар єри Сергій грав серед ветеранів, був капітаном команди, яка стала призером чемпіонату України та інших турнірів. Крім того, він активно займався розвитком спорту: організовував змагання та допомагав проводити міжрегіональний турнір серед ветеранів пам яті Миколи Марченка у Хмільнику.

Бойовий шлях та героїчна загибель

На долю Сергія випало надто багато випробувань: пережити смерть маленької донечки та власними очима побачити війну. Наприкінці 2022 року його мобілізували до 116-ї окремої бригади, де він проявив себе як дисциплінований, мужній та відданий військовий. Його спортивні навички допомагали у службі: витривалість, командна робота та лідерські якості сприяли ефективній боротьбі за незалежність України на Запорізькому напрямі.

С 26 липня 2023 року Сергій вважався зниклим безвісти. Вісім місяців родина чекала на диво, але ДНК-експертиза підтвердила його загибель, залишивши рідних і друзів у жалобі.

Пам ять і спадщина

Життя Сергія Чуприни приклад мужності, відданості спорту та Батьківщині. Він залишив значний слід у гандболі Вінниччини та України, виховавши нові покоління спортсменів, а також віддав життя за свободу своєї країни.

Щоденна хвилина пам яті о 9 ранку символ вшанування героїв, які віддали своє життя за незалежність України. Ім я Сергія Чуприни назавжди залишиться у серцях рідних, друзів, колег і всіх українців. Його історія надихає зберігати пам ять, боротися та передавати цінності мужності і самопожертви наступним поколінням.