Війна на сході України, що триває вже більше року, не тільки виявляє жорстокість у відносинах між Україною та Росією, а й демонструє трагедії, які відбуваються всередині самих російських військових підрозділів. Події, що сталися на окупованій частині Луганщини у вересні 2024 року, ще раз підтверджують, що війна для російських солдатів часто стає не лише боротьбою з противником, але й беззаконням, насильством і жорстокістю серед власних рядів.

Підрозділ 272-го мотострілецького полку та трагедія в тилу

Від початку осені 2024 року на окупованій Луганщині сталися кілька трагічних випадків, коли російські військові стали жертвами розстрілів своїми ж товаришами по службі. Одна з таких історій стосується 272-го мотострілецького полку 36994, в рамках якого загинуло щонайменше дев'ятеро солдатів. Це було зафіксовано в оглядовій довідці управління карного розшуку так званого міністерства внутрішніх справ окупованої частини Луганщини, яку вдалося отримати від джерел в українських правоохоронних органах.

Розстріл "Ниви": перший етап трагедії

У вересні 2024 року трагічний випадок стався в тилу окупаційних військ. Троє російських військових із автоматів розстріляли автомобіль «Нива», в якому перебували троє їхніх співслужбовців. Двоє з них загинули на місці, а один змогла втекти. Через кілька хвилин розстріляли власника автомобіля, одного з тих, хто стріляв, а саму машину підірвали за допомогою протитанкової міни. Цей інцидент є лише частиною низки трагедій, які відбувалися на лінії фронту.

Вже тоді стало очевидно, що цей випадок є результатом жорстокої політики командування, яке не зупиняється навіть перед вбивствами своїх підлеглих. Відомо, що ці розстріли сталися за вказівкою командувача полку, полковника Алєга Боброва, і були організовані так, щоб залякати і придушити будь-які прояви непокори серед солдатів.

Зникнення та вбивства російських солдатів

29 липня 2024 року зникло четверо російських військових з 272-го мотострілецького полку: Міхаїл Маслов, Андрєй Іванов, Раміль Ганєєв та Євгєній Боровський. Це зафіксовано у наказах командування полку, що пізніше потрапили до редакції розслідувань Суспільного. Через чотири місяці місцеві жителі знайшли їхні тіла з вогнепальними пораненнями в лісосмузі неподалік села Рудового Сватівського району Луганської області.

Виявилось, що командування полку, під орудою Боброва, ухвалило рішення про ліквідацію своїх підлеглих. Це був результат наказу, який Бобров передав молодшому лейтенанту Павлу Гудочкіну, що привів до залучення інших військових, таких як Євгеній Фєдотов (позивний «Єнот») та Гєннадій Казаков (позивний «Єрмак»).

Виявлення трупів та підтвердження загибелі

Загибель російських військових була підтверджена через кілька місяців, коли в російських соцмережах з'явились дописи родичів загиблих, зокрема сестра Раміля Ганєєва, яка підтвердила його смерть. Вона повідомила, що брата вже поховали, однак відмовилася відповісти на питання про обставини його загибелі, різко покинувши розмову.

Міжнародний контекст і жорстокість російської армії

Ця трагедія не є поодиноким випадком. Історія 272-го мотострілецького полку, як і попередня з 6-ю мотострілецькою дивізією, виявляє не лише жорстоке ставлення російських командирів до своїх підлеглих, а й те, як Росія продовжує залишатися беззаконною державою навіть у внутрішніх справах своїх військових. Відсутність будь-якої відповідальності і покарання за такі злочини свідчить про те, як низько опустились моральні стандарти російської армії.

Ці випадки слугують черговим нагадуванням про жорстоке поводження російських окупантів із солдатами та цивільним населенням, що опинилося під їхнім контролем. Війна, яку Росія веде проти України, зачіпає не тільки територіальну цілісність, а й права людини, ставлення до власних громадян, зокрема військових, що стають об'єктами безправ'я та насильства.

Висновки та уроки

Ця історія, зокрема, є ще одним доказом того, до яких крайнощів може дійти жорстокість і беззаконня у війні. Військові злочини, які здійснюються самими ж російськими солдатами проти своїх товаришів по службі, відкривають нові грані агресії і зверхності, притаманні режиму, який керує Росією. Як показує ця трагедія, для Росії людське життя не має жодної цінності, навіть коли йдеться про її власних солдатів. У цьому контексті важливо розуміти, що ці злочини не є випадковими вони відображають систему, де насильство і беззаконня стали нормою.

Для України та міжнародної спільноти ці факти мають стати чітким сигналом про необхідність негайного реагування на дії Росії, особливо на територіях, де триває війна і де відбуваються масові порушення прав людини.