Томаш Валентек: герой з двома серцями, який став на захист України

Щодня о 9-й ранку українці вшановують пам'ять тих, чиє життя забрала російсько-українська війна. Серед героїв, які віддали своє життя за свободу нашої країни, особливе місце займає Томаш Валентек чоловік, який у мирному житті був дитячим фельдшером і спортсменом змішаних єдиноборств ММА, а у критичний момент став на захист України, розуміючи, що наступною жертвою агресора може стати його рідна Польща. Томаш загинув рівно три роки тому, 17 липня 2022 року, під Ізюмом на Харківщині. Йому було 36 років.

Життєвий шлях

Томаш Валентек народився 18 листопада 1985 року. За фахом він був фельдшером і працював у дитячій клінічній лікарні імені Полікарпа Брудзінскі у Варшаві. Його професія вимагала турботи, відповідальності та спокою у критичних ситуаціях. Проте життя Томаша не обмежувалося лише медичною практикою. Він усе життя займався змішаними єдиноборствами, виступав у аматорських турнірах польської федерації ММА, набуваючи витривалості, сміливості та сили характеру. Саме ці якості згодом допомогли йому стати справжнім захисником чужої, але рідної серцю країни.

Боєвий досвід

Валентек мав значний військовий досвід. Він служив у Війську Польському та брав участь у миротворчих місіях у Косові та Афганістані. Після повернення з Афганістану у 2010 році Томаш заявляв, що більше не візьме до рук зброю. Але повномасштабне вторгнення Росії в Україну змінило його рішення. Він чітко сформулював свою мотивацію: «Паде Україна наступною буде Польща».

Навесні 2022 року Томаш прибув до України, самостійно придбавши обмундирування. Він вступив до Інтернаціонального легіону, а трохи пізніше перейшов у батальйон «Карпатська Січ». Там він отримав позивний Маверік, що польською означає «Волоцюга». Цей позивний символізував його рішучий, вільний і самовідданий дух.

Загибель

Трагедія сталася 17 липня 2022 року на форпості у селі Вірнопілля неподалік Ізюму на Харківщині. Бійцям доручили обороняти стратегічну позицію. Близько 11 години ранку до них підійшла російська розвідгрупа, чисельно переважаюча українських захисників. Почалася запекла перестрілка. Ворог застосував міномети та артилерію. Першим загинув друг Томаша, колумбієць Каміло «Колумбія» Маркес, снайпер батальйону. Перед боєм вони пообіцяли один одному: якщо хтось із них загине, його не залишать на полі бою.

Коли Каміло отримав поранення, Томаш, незважаючи на застереження побратимів, пішов до друга, розуміючи, що ворог може жорстоко звертатися з пораненим. Побратими прикривали його вогнем, але сили були нерівні. Томаш отримав поранення у лівий бік грудей. Воно було легким, проте уламок завдав серйозних ушкоджень. Піднявшись, він крикнув щось, але гучність бою не дозволила зрозуміти слова. Командир розпочав реанімаційні заходи, проте врятувати його не вдалося через 15 хвилин Томаш пішов із життя.

Сім я

Дома у Томаша залишилися донька та наречена. Марта, його наречена, згадує: «Томаш завжди казав, що мав два серця польське та українське. Як тільки почалася війна, він одразу зголосився добровольцем, щоб долучитися до лав військових і допомогти у боротьбі за свободу України». Ці слова яскраво демонструють справжню велич його характеру та міжнародну солідарність: людина, яка не була громадянином України за паспортом, стала її захисником зі щирого серця.

Вшанування

Томаша Валентека поховали 10 серпня 2022 року у рідному селі Конописка Ченстохівського повіту Сілезького воєводства. Його подвиг став символом самопожертви, героїзму та міжнародної підтримки України. Історія Томаша нагадує нам, що справжні герої не обирають легкий шлях вони йдуть за правду, свободу та за тих, хто потребує захисту, навіть якщо ціна власне життя.

Щодня, коли о 9-й ранку ми схиляємо голови в пам ять загиблих, історія Томаша Валентека нагадує про те, що мужність і моральний вибір здатні змінити світ. Його подвиг залишиться прикладом самопожертви та міжнародної солідарності, що ніколи не буде забутий.