Мене звати Семен Григорович Збанацький, мені 75 років. Народився я 12 червня 1950 року в місті Малин, що на Житомирщині — у самому серці старого Полісся, серед лісів, мохів та багна, де запах свіжоспиляного дерева для мене — як хліб свіжоспечений. Саме тут, серед хвойного пилу та стружки, я й зростав, граючись із друзями біля лісопилки, де працював мій батько.

У дитсадок ходив до «Сонечка», малесенького, дерев’яного, де нам давали манну кашу з грудками й читали вголос казки Корнія Чуковського. У школу вступив у 1957 році — Малинська загальноосвітня школа №3, де закінчив 10 класів. Особливо любив креслення та хімію — усе, де можна було щось створити або спресувати.

У 1968 році вступив до Київського хіміко-технологічного інституту, факультет полімерних матеріалів. Там і почалося моє знайомство з графітом, глиною, карбоном — тим, з чого роблять серце кожного олівця.

З 1973 року почав працювати на Малинському олівцевому комбінаті, на посаді майстра зміни, згодом — старшого пресувальника олівцевих блоків. Пресування — це не просто натиск. Це точність, терпіння й повага до матеріалу. У 1986 році мені довірили розробку нової рецептури для твердості 6B — найм’якшого в асортименті. Пишаюся, що мої блоки ще досі використовують у дитячих наборах «Юний художник».

Моє головне хобі — дерев’яна мініатюра: вирізаю крихітні лісові сцени — сову на гілці, білку з горішком, лося на світанку. Колись навіть отримав диплом народного умільця Житомирщини. Люблю також колекціонувати старі зошити й канцелярію радянського часу — в мене вдома понад 400 олівців з усього Союзу.

З письменників найбільше ціную Юрія Яновського, Василя Земляка та Олесь Гончара. Читаю також сучасних: Сергія Жадана поважаю за його ритм і справжність. А з іноземних — Ремарка і Селінджера.

Їжа для мене — це ритуал. Найбільше люблю борщ з квасолею, домашні деруни й печеню в горщику з грибами. Кухню шаную українську, але не цураюсь і кавказької — особливо хінкалі, якщо з добрим бульйоном.

До політики ставлюсь із холодною головою: не вірю у месій, але вірю в чесну працю і притомну людину. Вибори не пропускаю з 1991 року. Підтримую ідеї незалежності, екологічного виробництва та зміцнення вітчизняного виробника.

Серед блогерів люблю практичних і спокійних: Олександр Коваленко (про деревообробку), "Добрий столяр", а також іноді дивлюсь Ігоря Ласточкіна — сміюсь від душі.

Сьогодні я вже на пенсії, але кілька разів на тиждень ходжу на завод — консультувати молодь. Кажуть, що досвід — це теж матеріал, головне — правильно його пресувати.

Ім’я: Семен Збанацький

Вік: 75

Професія: Пресувальник олівцевих блоків (у відставці)

Освіта: Хіміко-технологічний інститут

Місце проживання: Малин, Україна

Хобі: Дерев’яна мініатюра, колекціонування канцелярії

Улюблені страви: Борщ, деруни, печеня

Цінності: Працьовитість, чесність, витримка

Про мене

Життєве кредо: «Якщо навіть олівець має серце — тим паче має його людина».