Марк Кропивницкий — одна з найвідоміших постатей в історії українського театру, без якої важко уявити розвиток сценічного мистецтва на Україні. Його життя та діяльність стали невід'ємною частиною культурної спадщини нашої країни. Народившись у Херсонській губернії 10 травня 1840 року, він залишив по собі величезний слід в українській драматургії та театрі, ставши засновником одного з перших українських професійних театральних колективів — театру корифеїв.

Ранні роки та формування особистості

Марк Кропивницкий народився в селі Бежбайраки (сучасне Кропивницьке) в родині Луки Кропивницького, що був управляючим у поміщицькому маєтку, і Капітолини Дубровинської. У сім'ї часто звучала музика, батьки добре співали і грали на інструментах, що сприяло розвитку емоційного і творчого потенціалу майбутнього митця. Водночас родинне життя не було безхмарним, батьки часто сварились, а Марк змушений був самостійно долати труднощі дитинства. Це виховання дало йому незалежність і внутрішню силу, які стали основою для подальшої кар'єри.

Початок творчого шляху

Після закінчення Бобринецкого училища, Марк Кропивницкий працював канцеляристом в уездному суді, що не приносило йому задоволення. Однак ці роки стали основою для його першого контакту з театром, адже саме під час цієї роботи він почав більш глибоко захоплюватись літературою та драматургією. Кропивницкий також короткий час навчався на юридичному факультеті Київського університету, але театральна діяльність поступово почала захоплювати його більше.

Театр Кропивницкого: народження української сцени

У 1882 році Кропивницкий заснував власну театральну трупу в Елисаветграді (тепер Кропивницький), яка стала відома як "Театр корифеїв". У складі цієї трупи виступали знамениті актори того часу: Марія Заньковецька, Анна Затыркевич, Николай Садовский (Тобилевич), Панас Саксаганский та інші. Театр Кропивницкого став першим в Україні, що показав високий рівень професіоналізму, завдяки чому він здобув популярність на сценах Петербурга та Москви.

Протягом гастролей у Петербурзі в 1886—1887 роках трупа Кропивницкого зробила справжній фурор, затмивши навіть імператорські театри. Відвідувачі відзначали високий рівень акторської гри та неперевершене ансамблеве виконання, чого не бачили на російських сценах з часів Щепкіна. Кропивницкий став не лише великим актором, але й талановитим режисером, відомим своїм високим почуттям сцени і здатністю створювати повноцінні драматургічні образи.

Визнання та спадщина Кропивницкого

Гастролі Кропивницкого були великим успіхом, і 25 січня 1887 року трупа виступила на сцені Мариінського театру в Петербурзі перед царською родиною. Це був важливий момент в історії українського театру, адже ніхто з провінційних труп не мав можливості виступати на сценах таких відомих театрів. Кропивницкий та його трупа здобули визнання на найвищому рівні, а імператор Олександр III вручив їм овації стоячи.

Однак, незважаючи на численні пропозиції працювати в імператорських театрах, Кропивницкий залишився вірним своїй місії — створенню українського театру, і відмовився від переходу до Петербургу чи Москви. Його мрія була в тому, щоб українська сцена набула незалежності та розвитку. Він не лише виступав, а й писав драматургічні твори, які набули великої популярності.

Кропивницкий як драматург

Марк Кропивницкий був автором численних п'єс, які мали значний вплив на розвиток української драматургії. Його драматичні твори, серед яких "Дай серцю волю — заведе в неволю", "Невольник", "Глитай", "Наталка Полтавка" і "Назар Стодоля", стали основою для формування української сценічної літератури. Вони відзначалися глибоким знанням народного життя, високим рівнем сценічності та прекрасним українським мовним стилем.

Особисте життя

Марк Кропивницкий мав три шлюби. Його першою дружиною була Александра Константиновна Вукотич, з якою він мав двох дітей. Після її смерті він одружився з актрисою Любов'ю Квиткою, а згодом — з Надією Васильєвною Гладущенко, лікарем. У нього було кілька дітей, серед яких — театральний актор Константин Кропивницкий.

Останні роки та смерть

Марк Кропивницкий помер 8 квітня 1910 року на шляху з Одеси до Ольвіополя, де знаходились його гастролі. Його поховали в Харкові. Спадщина Кропивницкого продовжує жити через численні театри, бібліотеки та пам'ятники, що носять його ім'я.