У найтемніших глибинах океану, де сонячне світло ніколи не проникає, науковці зробили вражаюче відкриття, яке перевернуло наші уявлення про морське життя. Міжнародна група дослідників виявила чорну акулу (Dalatias licha), що є найбільшою біолюмінесцентною твариною на планеті. Це відкриття стало справжнім науковим сенсацією, адже акула може досягати довжини майже 1,8 метра, випромінюючи синьо-зелене світло, яке залишається загадкою для вчених.

Чорна акула та її біолюмінесцентні властивості

Чорна акула належить до категорії біолюмінесцентних тварин, що здатні випромінювати світло завдяки хімічним процесам, які відбуваються в їхніх організмах. Унікальність цієї акули полягає не лише в її розмірах, але й у здатності генерувати світло, яке не тільки дозволяє їй орієнтуватися в темряві океану, але й має потенційне значення для її полювання та маскування від хижаків.

У дослідженні, опублікованому в журналі Frontiers in Marine Science, вчені підтвердили, що чорна акула, разом з двома іншими видами чорночеревою та південною ліхтарними акулами випромінює світло, яке має синьо-зелене забарвлення. Це світло є результатом біохімічних процесів, однак досі незрозуміло, яким чином ці процеси здійснюються.

Вражаюче світлове шоу

Під час одного з експериментів, проведених у темному резервуарі, акула продемонструвала незабутнє світлове шоу, яке вразило навіть найбільш досвідчених науковців. За словами провідного автора дослідження, Жерома Маллефе, світіння акули було настільки яскравим і приголомшливим, що він «мало не заплакав». Така реакція свідчить про масштаби цієї наукової події і її емоційний вплив на дослідників.

Теорії щодо функції світіння

Хоча точні причини, чому чорна акула здатна генерувати світло, залишаються незрозумілими, вчені висувають кілька припущень. Одне з найбільш поширених пояснень полягає в тому, що світіння допомагає акулі полювати в умовах океанської темряви. Можливо, світло привертає увагу дрібних морських організмів, які стають здобиччю для акули.

Інша гіпотеза передбачає, що світіння може слугувати для маскування акул у глибоких водах, де інші тварини також використовують біолюмінесценцію для того, щоб приховатися від хижаків. Чорна акула може таким чином інтегруватися в екосистему глибоководного світу, використовуючи світло для балансування між хижацтвом і униканням небезпек.

Завдяки своєму унікальному біолюмінесцентному механізму, чорна акула має явну перевагу перед іншими морськими істотами, що мешкають у темних глибинах океану.

Відсутність люциферину та бактерій

Особливістю чорної акули є те, що вона не використовує люциферин або бактерії, які зазвичай є відповідальними за світіння в інших біолюмінесцентних організмах. Більшість морських істот, що володіють цією здатністю, використовують саме ці хімічні сполуки для вироблення світла. Однак чорні акули мають інший механізм світіння, про який поки що мало що відомо.

Науковці припускають, що процес світіння може бути регульований гормонами або іншими біохімічними реакціями в організмі акул. Однак це припущення потребує подальших досліджень, які мають розкрити таємницю цього феномена.

Зв язок з іншими біолюмінесцентними організмами

Важливою частиною відкриття є те, що вчені змогли глибше зрозуміти механізми біолюмінесценції у глибоководних організмах. Це відкриття дозволяє більше дізнатися про здатність морських істот адаптуватися до надзвичайно екстремальних умов океану, де температура води може бути близько нуля градусів, а тиск досягає величезних величин.

Варто зазначити, що подібні дослідження дозволяють вченим краще зрозуміти, чому певні організми мають такі унікальні можливості. Більше того, це знання може сприяти розвитку нових технологій, зокрема у медицині та біотехнологіях, де біолюмінесценція використовуватиметься для створення нових методів діагностики чи лікування.

Біолюмінесценція в інших частинах океану

Це відкриття також підштовхнуло нові дослідження щодо інших біолюмінесцентних явищ в океані. Наприклад, вчені протягом багатьох років були спантеличені дивним світінням, яке фіксували супутники в Південному океані. Спочатку вважалося, що це є результатом діяльності мікроскопічних водоростей коколітофоридів, які мають блискучі оболонки з карбонату кальцію. Однак ця теорія не могла пояснити всі деталі, оскільки ці водорості зазвичай розмножуються в тепліших водах, а ця зона океану була значно холоднішою.

Це відкриття допомогло вченим припустити, що світіння, яке фіксується супутниками, може бути результатом діяльності не тільки водоростей, але й інших морських організмів, зокрема глибоководних тварин, таких як чорна акула.

Перспективи досліджень

Відкриття чорної акули стало важливим кроком у вивченні біолюмінесценції в океані. Ці дослідження дозволяють краще зрозуміти, як живі організми можуть пристосовуватись до екстремальних умов океанських глибин. У майбутньому вчені планують поглибити дослідження механізмів світіння, що дозволить краще зрозуміти, як ці тварини виживають у таких важких умовах.