Плавучі доки є важливими об'єктами для будь-якої морської інфраструктури, особливо для військових флотів. Вони виконують функцію ремонту великих кораблів, підводних човнів та інших суден, що є критично важливим для підтримки боєготовності флоту. Російська морська інфраструктура не стала винятком, і плавучі доки, такі як ПД-16, ПД-19 та ПД-50, були основними елементами для обслуговування Чорноморського флоту та інших військових суден. Однак за останні роки ці об'єкти зазнали великих втрат, що серйозно вплинуло на здатність Росії обслуговувати та ремонтувати свій флот. У цій статті ми розглянемо історію плавучих доків ПД-16, ПД-19 та ПД-50, а також їх значення для російського флоту.

Плавучий док ПД-16: від будівництва до затоплення

Плавучий док ПД-16 був закладений у 1938 році, а вже наступного року було завершено його будівництво. У перші роки свого існування він став важливою частиною морської інфраструктури Севастополя, забезпечуючи ремонт та обслуговування військових кораблів і підводних човнів. Під час Другої світової війни, коли Севастополь зазнав атак, плавучий док ПД-16 евакуювали до Новоросійська. Після завершення війни його повернули назад у Севастополь, де він продовжував виконувати свої функції.

З 2005 року в ПД-16 був поміщений підводний човен Б-380, що став його основним «мешканцем» до моменту своєї загибелі. Підводний човен Б-380, який отримав ім я "Святий князь Георгій", був останнім представником проекту 641Б «Сом». Цей тип підводних човнів був одним з найбільших серед дизельних підводних човнів того часу. На озброєнні Б-380 було шість торпедних апаратів калібром 533 мм, що дозволяло йому перевозити до 24 торпед.

Б-380 був прийнятий на службу в 1982 році, але з 1992 року він перебував в ремонті. Протягом багатьох років він залишався у стані «в ремонті» до 2016 року, коли стало відомо про оголошення тендеру на його утилізацію. Проте навіть після цього підводний човен залишався в плавучому доку, і в ніч з 14 на 15 грудня 2019 року, коли ПД-16 затонув, Б-380 не зміг уникнути цієї долі. Підводний човен сплив на поверхню, і його відбуксирували. У 2020 році його утилізували в Інкермані, а ПД-16 залишився на місці.

Втрата ПД-19: нова катастрофа для флоту

У ніч на 21 червня 2023 року в Севастополі сталася ще одна значна катастрофа для російського флоту затонув плавучий док ПД-19. Разом з ним на дно пішов лоцманський катер, який перебував на ремонті в доку. Це ще одна серйозна втрата для російської військово-морської інфраструктури, адже ПД-19 був важливим елементом для обслуговування суден Чорноморського флоту.

Втім, ця катастрофа не стала найбільшою в історії російських плавучих доків. Існує ще одна більш значуща втрата, яка мало не стала фатальною для військової морської сили Росії.

Плавучий док ПД-50: найбільша втрата

Відзначимо, що найбільшою втратою для російської інфраструктури стало затоплення плавучого доку ПД-50. У ніч на 30 жовтня 2018 року в Кольській затоці затонув цей найбільший плавучий док Росії. ПД-50 був здатний обслуговувати навіть такі великі кораблі, як авіаносець «Адмірал Кузнецов», що є одним з ключових елементів військово-морської потужності Росії. Затоплення ПД-50 поставило під загрозу ремонт та обслуговування важливих кораблів, таких як авіаносці та інші великі бойові судна.

Ця втрата стала серйозним ударом по інфраструктурі Росії і показала, наскільки вразливою може бути навіть найбільша плавуча одиниця при невдалих обставинах. З цього часу Росія змушена шукати нові способи для ремонту та обслуговування своїх флотів.

Важливість плавучих доків для Чорноморського флоту

Плавучі доки, такі як ПД-16, ПД-19 та ПД-50, мають величезне стратегічне значення для Чорноморського флоту Росії. Вони виконують не тільки технічні функції, але й мають важливе значення з точки зору забезпечення бойової готовності. Без таких об'єктів флот не зміг би ефективно виконувати свої завдання, що підтверджується численними втратами, які сталися останнім часом.

Затоплення цих плавучих доків є частиною ширшого контексту технічної та військової кризи, з якою стикається Росія в умовах геополітичних змін. Ці втрати підкреслюють важливість надійної інфраструктури для забезпечення морської безпеки, яка є основною передумовою для ефективної роботи флоту.

Висновок

Історія плавучих доків ПД-16, ПД-19 та ПД-50 показує, наскільки важливими є ці об'єкти для підтримки військової інфраструктури, особливо в умовах постійної технічної і військової напруги. Втрата кожного з цих плавучих доків є серйозною втратою для Росії, оскільки вони виконували ключові функції для ремонту та обслуговування її флоту. Ці катастрофи вказують на потребу в модернізації та відновленні інфраструктури для того, щоб флот залишався боєздатним і готовим до виконання своїх завдань у будь-який час.